Історична довідка
Серби — село, центр сільської Ради. Розташовані на берегах річки Білочі — притоки Дністра, за 5 км від районного центру і залізничної станції Кодима. Населення— 2,6 тис. чоловік.
Село Серби знаходиться в північній частині Одеської області та межує з Вінницькою областю. У трьох кілометрах від села , на північному сході, проходить залізниця Одеса-Київ, збудована в 70-х роках Х1Х століття.
Поблизу села виявлено рештки чотирьох стародавніх поселень які відносяться до 11 – 1У століття нової ери. На південь, в низовині, на поверхню виступає будівельний вапняковий камінь, наявність якого свідчить про те, що раніше тут була затока Чорного моря.
За переказами, місцевість, яку займає село, років 300 тому була вкрита суцільним дубовим лісом. Першим поселенцем був по національності серб, який прибув з півдня разом зі своєю сім’єю і поселився в балці на лівому березі Білочі. Сім’я займалася вівчарством. По першому поселенцю село дістало назву «Серби».
Населення села зростало за рахунок кріпаків, які втікали від поміщиків, переважно з півночі України. З часом місцевість навколо села змінювалась. Поселенці вирубували ліс, а звільнені ділянки використовували для хліборобства. До цього часу збереглися назви полів: Пеньків яр, Лиса гора, Хунка, Хватня, Капличка, Ставище, Богачівка. Територія села поширювалася на південь і захід.
В 1777 році була побудована дерев’яна церква старанням прихожан. В 1830 році храм підняли на кам’яну основу, а в 1838 –дах перекрили залізом. Священик Лозинський в 1885 році надумав побудувати нову церкву та розпочав збір коштів. 3 липня 1894 року урочисто закладено нову церкву на честь святого великомученика Димитрія Солунського .Храм повністю був зруйнований в 1973 році. Усе майно, коштовності в тому числі великий дзвін вивезені.
В 1873 році було відкрито першу однокласну школу. В ній навчалися у три зміни від 10 до 30 дітей заможних селян. Як церквою так і школою завідував піп. Церква мала 25 га. орної землі та 6 га. лісу.
Після закінчення громадянської війни населення приступило до мирної праці. В 1927 році була створена сільська рада, головою якої був Григорій Іванович Федоров. В цьому ж році селяни організували товариство спільного обробітку землі. Процес масової колективізації проходив в умовах жорстокої класової боротьби. Першим був організований колгосп «Незаможник», головою якого був обраний Маньківський Мартин Германович.
З 22 липня 1941 року по 22 березня 1944 року село було окуповане спочатку німецькими потім румунськими загарбниками. 320 жителів села загинули смертю хоробрих у роки Великої Вітчизняної війни. На честь загиблих воїнів, за ініціативою голови колгоспу В.П.Білоконя , побудовано Меморіальний комплекс, урочисте відкриття якого відбулося 9 травня 1973 року.
Вдале розташування Меморіалу багато в чому визначило його архітектурну і художньо-мистецьку цінність. Внизу, біля першої сходинки, а їх всього 77, розміщено дві скульптури: праворуч – Мати –Вітчизна, що замислилася у скорботі й тузі за своїми дітьми, які полягли на полі битви, ліворуч – підтримуючи однією рукою свого важко пораненого побратима, піднявся в атаку воїн. Сімдесят сім сходинок ведуть угору до кількох площадок. Верхня площадка Меморіалу увінчала пам'ять п’ятьма восьмиметровими піломами, що символізують п’ять вогняних років воєнних років. У центрі площадки палає Вічний вогонь, а біля нього півколом 30 плит, на яких бронзою викарбувано імена жителів села, які загинули на фронті. По чотирьох кутках площадки – скульптурні групи. Справа вгорі – старий партизан з хлопчиком , а зліва вгорі –юнак і дівчина у військовій формі. Зліва внизу – боєць морської піхоти піднімає в атаку своїх товаришів. Справа внизу – воїн-переможець з дитиною на руках .
В лютому 1954 року головою колгоспу було обрано Білоконя Віктора Прокоповича, який багато зробив для розвитку, розбудови села, зростання добробуту серблян. Згадують жителі села про нього, як про досвідченого та вмілого керівника. Держава високо оцінила працю В.П.Білоконя , присвоївши йому звання Героя Соціалістичної праці, нагородивши трьома орденами Леніна , Золотою зіркою Героя, орденами Жовтневої революції, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни 1-го ступеня, Золотою і Бронзовою медалями ВДНГ та багатьма іншими медалями. У серпні 1981 року В.П.Білоконь припинив трудову діяльність і господарство очолив Заслужений агроном України Марковський Іван Григорович.
На відкритті шахово-шашкового клубу в 1980 році був присутній чемпіон світу з шахів Анатолій Карпов. На його честь названо одну з кращих вулиць села Серби. В теперішній час пустуючу будову шахматного клубу передано сільській общині під православну церкву Дмитрія Солунського.
З 1990 року громада села постійно обирає Сербівським сільським головою – Матвійчука Василя Володимировича. У 1997 році село Серби зайняло перше місце в обласному конкурсі по благоустрою та санітарному стані, за що сільська рада премійована автомобілем «Жигулі».З цього приводу сербляни радо вітали учасників обласного семінару в своєму селі.
Житель села Козловський Петро Созонович має талант художника від бога. З-під пензля, олівця, викладених зеренце в зеренце філігранових робіт проглядається велика душа цієї щедрої на талант людини. Руки цієї людини для села Сербів зробили немало. Тож не дивно, що квартира Петра Созоновича нагадує майстерню, де є вже завершені роботи і такі, в яких художник почав лише втілювати свій задум. Живе і творить в Сербах талановитий художник. І наскільки він зміг вкарбувати у сторінки історії факти, події та долі сербівців, настільки і сам є яскравою сторінкою цього села.
В селі нараховується 934 житлових будинків, із них у 758 будинках проживають сербляни, інші пустують. До речі в селі 26 вулиць та 13 провулків, протяжністю 28 кілометрів. Працює водопровід, загальна протяжність якого 36 кілометрів, який утримується за власні кошти сільських жителів.
На території села створено єдине сільськогосподарське формування СТОВ «Лан», яке з 2002 року очолює уродженець села Серби – Хортюк Анатолій Афтенійович. Господарство займається вирощуванням зернових та технічних культур.
У селі є загальноосвітня школа, в якій навчається 160 школярів, Будинок культури з актовим залом на 500 місць, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок, стадіон, відділення зв’язку, музей, церква, ветеринарна аптека, готель, пекарня, олійня, млин, три магазини.
Такі ось Серби – одне з найкращих сіл району, що коштовною перлиною розкидало свої будинки в смарагдовій скарбниці-долині…
